Музей історії села

Головна
Музей

Відкриття музею історії села – подія неординарна. Саме так відзначили День незалежності України та 498 –у річницю з дня першої письмової згадки про село жителі Микитинців Івано- Франківської міськради

            Приміщення музею розмістилося в центрі села у спеціально виділеній кімнаті Народного дому. Два роки ентузіасти вивчали історію, збирали документи, світлини та інші матеріали про своїх рідних, сусідів і односельців, зразки традиційного народного одягу, предмети побуту й інші експонати –і нарешті представили свою працю громаді. Похвалитися дійсно є чим, бо Микитинці славні і минувшиною, і сучасністю.

            Центральним об’єктом експозиції став образ святого Микити – охоронця й опікуна села. Його ім’ям названа й церква, що є духовним центром громади і пам’яткою архітектури.

            Відразу біля входу в музейну кімнату на титульних стендах з промовистою назвою

 “Від першовитоків до сьогодення” відвідувачі бачать копію  виданої в 1650 р. карти відомого французького мандрівника й картографа Гійома де Боплана, де поміж інших тогочасних поселень нанесені й Микитинці. Поруч можна оглянути сучасну мапу вулиць села, дізнатися про найдавніші періоди його історії. Інформаційні стенди відтворюють життя микитинецької громади в часи німецької займанщини та більшовицької окупації, сучасний громадсько- культурний і духовний розвій села, його традиції, звичаї та обряди.

            Окремі стенди присвячені вшануванню пам’яті тих односельців, хто не щадив свого життя заради волі України та карався за свої переконання на далеких спецпоселеннях Караганди чи Сибіру.

            Речі, які донедавна вважалися старим мотлохом, в один час стали реліквіями. Серед найцінніших експонатів музею–одяг нареченої початку ХХ століття, традиційні микитинецькі чоловічий і жіночий строї, хатнє начиння й предного побуту, унікальні саморобні цимбали, виготовлені на засланні людиною сильної волі і щирої душі нині покійним Захаром Качканом. Про нелегкі будні минувшини розповідають нагрудний знак вояка польської армії, жорна періоду 1930-х рр., масово знищувані фашистами в період окупації; піка, якою енкаведисти розшукували криївки українських підпільників; перший національний прапор, піднятий у селі в кінці 1980-х рр. вояком УПА Петром Маланюком і членами осередку Народного руху. Ці та інші цінні для історії речі дбайливо зберегли і безкорисливо передали для музею жіноцтво осередку Союзу українок, микитинецькі родини Боберських–Савчуків, Скрипників, Іванишиних, Федорівих, Стецюків, Паращуків, Самборських, Семківих, Андрусівих, Гринівих, Маланюків, Ткачівських, Гаврилишиних, Куциків, Івасівих, Гавришів,  Петрівих, Хоменців та ін. Тепер музей буде місцем, де гості й жителі села зможуть згадати чи вперше відкрити для себе сторінки історії Микитинців.

            Над експозицією музею працювали відомий Івано-Франківський краєзнавець Ростислав Гандзюк, художники–оформлювачі Іван і Андрій Гавриліви та їх ідейна натхненниця й невтомна помічниця – секретар Микитинецької сільської ради Галина Марків.

                         І, звичайно, велика подяка всім свідомим родинам, котрі не тільки зберегли для нащадків історичні надбання минулого, але й поклали громадські інтереси над особистими і своїм – нехай маленьким внеском у загальну справу не дали перерватися духовному й матеріально – культурному зв’язку поколінь. Бо коли літня жінка з подивом упізнає на одній зі світлин свою бабусю, а інша відшукує на принесеній кимсь фотографії родичів, чиї зображення в її родині не збереглися, – значить робота зроблена немарно.

            Організатори і творці музею своє слово сказали. Далі черга за всіма місцевими людьми, яким треба зберегти та примножити скарби рідного села. Багато реліквій, на жаль, втрачено, тому врятувати й передати до музею те, що залишилося, – обов’язок перед прийдешніми поколіннями. Що у майбутньому кожен з микитинців зміг віднайти у музеї й часточку історії свого роду.DSCN0717