Будинок, у якому живе історія

10 років для історії  – цифра не велика. Але навіть у відрізок часу – 10 років – вміщається багато подій і справ.

Вагомих 10 років і гарний ювілей святкує музей нашого села, який був відкритий  у 2008 році у переддень Дня Незалежності у приміщенні Народного дому.

Відразу біля входу в музейну кімнату на титульних стендах з промовистою назвою  “Від першовитоків до сьогодення” відвідувачі бачать копію  виданої в 1650 р. карти відомого французького мандрівника й картографа Гійома де Боплана, де поміж інших тогочасних поселень нанесені й Микитинці. Поруч можна оглянути сучасну мапу вулиць села, дізнатися про найдавніші періоди його історії. Інформаційні стенди відтворюють життя микитинецької громади в часи німецької займанщини та більшовицької окупації, сучасний громадсько – культурний і духовний розвій села, його традиції, звичаї та обряди.

Окремі стенди присвячені вшануванню пам’яті тих односельців, хто не щадив свого життя заради волі України та карався за свої переконання на далеких спецпоселеннях Караганди чи Сибіру.

Речі, які донедавна вважалися старим мотлохом, в один час стали реліквіями. Серед найцінніших експонатів музею–одяг нареченої початку ХХ століття, традиційні микитинецькі чоловічий і жіночий строї, хатнє начиння й предмети  побуту, унікальні саморобні цимбали, виготовлені на засланні людиною сильної волі і щирої душі нині покійним Захаром Качканом. Про нелегкі будні минувшини розповідають нагрудний знак вояка польської армії, жорна періоду 1930-х рр., масово знищувані фашистами в період окупації; піка, якою енкаведисти розшукували криївки українських підпільників; перший національний прапор, піднятий у селі в кінці 1980-х рр. вояком УПА Петром Маланюком і членами осередку Народного руху. Ці та інші цінні для історії речі дбайливо зберегли і безкорисливо передали для музею жіноцтво осередку Союзу українок, микитинецькі родини. Тепер музей є місцем, де гості й жителі села можуть згадати чи вперше відкрити для себе сторінки історії Микитинців.

Велика подяка всім свідомим родинам, котрі не тільки зберегли для нащадків історичні надбання минулого, але й поклали громадські інтереси над особистими і своїм – нехай маленьким внеском у загальну справу –  не дали перерватися духовному й матеріально – культурному зв’язку поколінь. Бо коли літня жінка з подивом упізнає на одній зі світлин свою бабусю, а інша відшукує на принесеній кимсь фотографії родичів, чиї зображення в її родині не збереглися, – значить робота зроблена немарно.

Щороку з середини вересня у музеї відбувається посвята першокласників у члени нашої микитинецької родини та інші святкові заходи.

Організатори і творці музею своє слово сказали 10 років тому. А ми маємо зберегти, примножити і передати дітям скарби рідного села, щоб не перервалася  нитка зв’язку поколінь, щоб нашому роду та без переводу.

А експозицію музею можна оглянути у зручний  час, попередньо домовившись із директором Народного дому, яка проведе екскурсію та розкаже про музейні експонати.

Музей живе – і це головне. Хто хоче, може і зараз долучитися до музейної справи, подати експонати, допомогти зробити його сучаснішим. Тим більше, що колектив місцевої  школи теж має мрію – зробити філіал музею у приміщенні школи, щоб ця справа не пропала.

Please follow and like us:

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*